Методична скринька

.

Методика викладання математики

Навчальні плани зі змінами 2015-2016 н.р.

До навчальної програми з математики внесено зміни, викликані потребою розвантаження навчального матеріалу. Так, з курсу математики в 5-6 класах вилучено елементи комбінаторики й теорії ймовірностей. Учні не зобов’язані більше набувати умінь розв’язувати найпростіші комбінаторні задачі шляхом розгляду можливих варіантів та на прикладах пояснювати поняття випадкової події та ймовірності появи випадкової події.

Програма для 7 класу зазнала таких змін: із курсу геометрії вилучено задачі на побудову, у  зв’язку з цим перерозподілено час між темами. Також спрощено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

За Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН від 29.05.2014 № 664, на вивчення математики в 7 класі відводиться 4 години на тиждень (2 години алгебри і 2 години геометрії).Завантажити>>

Дисципліна на уроці та причини її відсутності. Реальні поради вчителеві

 Важкий клас, відсутня дисципліна на уроці — це проблеми, з якими знайомий будь-який вчитель. Часто навіть досвідчені педагоги, що працюють у школі понад п’ять чи десять років, не знають, як поводитися у класі з порушниками дисципліни та змусити дітей слухати. Як Ви можете змінити цю ситуацію?
Перш за все, намагайтесь бути доброзичливими з учнями. Цікавтеся їх життям, будьте уважними до їх проблем та покажіть свою турботу. Також не забувайте, що дитині потрібен взірець для наслідування. Під час уроку саме Ви маєте стати для школярів прикладом. Передавайте учням не тільки знання, але ще й звички та норми поведінки.
Для того, щоб повернути дисципліну та зробити роботу на уроках ефективною, Вам варто спробувати застосувати поради, складені досвідченими вчителями:

1.  Згуртуйте та організуйте клас. Частіше за все дисципліна порушується учнями, які залишилися без уваги і не отримали ніякого завдання.
2.  Не забувайте також і про власну зібраність. Ви маєте бути дисциплінованими, щоб жодна подія під час уроку не вивела Вас з рівноваги.
3.  Запропонуйте учням правила поведінки в різних ситуаціях. Поясніть їм, як вони можуть звернутися до Вас за допомогою, яким чином вони можуть взаємодіяти під час уроку, тощо.
4.  Встановіть чіткі норми поведінки, зробивши їх частиною традицій класу.
5.  Не забувайте хвалити та заохочувати учнів, які не порушують правила поведінки. Обов’язково поясніть за який саме вчинок Ви вирішили похвалити дитину.
6.  Ви маєте почуватися лідером і поводитися відповідно до цього статусу.Будьте рішучими, покажіть учням, що дисциплінованість робить навчання ефективним та цікавим, допоможіть їм адаптуватися та навчитися спілкуватися.
7. Якщо Ваші уроки проходять занадто голосно і Ви розумієте, що це негативно впливає на навчальний процес, спробуйте змінити стратегію поведінки.

Скористайтеся нашими порадами і в жодному разі не здавайтеся. Будьте активними та впевненими у собі і Ви здивуєтеся, як зміниться світ навколо Вас.

Джерело:

Сценарії математичних заходів

Назва заходу	Короткий опис	Вид файла
Урочиста лінійка	Короткий вступ до тижня математики: повідомлення теми та ознайомлення із планом роботи
Екскурсія по місту Математичних Фантазій	Позакласний захід із учнями 5-8 класів. Захід збережений у вигляді вордовського документу й у вигляді книжки-публікації
Творці математики з України	Матеріал про математиків з України
Греки — колумби математики	Матеріали про математиків — греків
КВК між учнями 11 класу	Сценарій КВК
КВК між учнями 10 класу	Сценарій КВК
Тиждень математики	Даний  посібник містить розробки позакласних виховних заходів з математики, проведених в рамках предметного тижня.
Математичне шоу	Театралізований захід для учнів 5-6 класів
Математичний карнавал	Театралізований захід для учнів 5-9 класів. Матеріал збережений у вигляді книжки-публікації
Турнір Юних Математиків	Сценарій математичного змагання для учнів 5 класу
Математичні перегони	Урок-гра для учнів 6 класів
Чотирикутники	Математичні змагання між учнями 8 класу
Цікаві факти з життя відомих математиків	Презентація на дану тему
Сірники не іграшка	Сценарій математичної гри із сірниками для учнів 5-7 класів
Балики	Умовна грошова математична одиниця — балики, для оцінювання відповідей учнів
Сценарії з газети «Математика/1 вересня»
Конкурс юних математиків	Конкурс для учнів 8 класу
Математичне дозвілля	Позакласний захід для учнів 5-8 класів
Математичний калейдоскоп	Позакласний захід для учнів 9 класів
Математичний КВН	Для учнів 8 класів
Наодинці з математикою	Інтелектуально-розважальна гра для учнів 7 класу
Шкільний чемпіонат з розв’язування логічних задач	Для учнів 5-11 класів
Інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?»	Для учнів 9-10 класів
Вклад українок у математику	Сценарій позакласного заходу для старшокласників
Король математики	Для учнів 9 класу
Найкращий математик	Для учнів 8-9 класів
Подорож-турнір до країни Математики	Для учнів 5-7 класів
Я — математик	Усний журнал. Методична розробка профорієнтаційного заходу
Сто веселих задач	Матеріали для проведення позакласних заходів

Всі сценарії можна завантажити одним архівом:  

ПРОБЛЕМИ НАСТУПНОСТІ

В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ

В ПРОЦЕСІ ПЕРЕХОДУ УЧНІВ

З ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ОСНОВНОЇ

Під час вивчення шкільного курсу математики, як і під час зведення будь-якої будівлі, важливим є ґрунтовний, міцний фундамент, інакше,

яким би не було подальше будівництво, будівлю не спорудити стійкою. У той же час і на міцному фундаменті можна побудувати хитку споруду. Тому

шляхи розв’язання проблем наступності між  окремими ступенями школи, в тому числі і в шкільному курсі математики, «двосторонні». 3 одного боку, необхідно забезпечити досить загальний спеціальний математичний розвиток учнів у початкових класах, з іншого — учителю в 5 класі не слід відмовлятись від корисних організаційних форм, характерних для роботи вчителя початкової школи, звичних для дітей прийомів навчальної діяльності, спиратися на вже сформовані! знання і вміння, запас уявлень, зрозумілих термінів і т. д. Одночасно поступово позбавлятись «пережитків минулого» відповідно з підвищенням рівня освіти школярів, з логікою

розвитку матеріалу що вивчається, застосуванням знань і вмінь, які є в дітей уже на новому рівні

Метою засвоєння курсу математики 5-6 класів є систематизація знань про розвиток числа та вироблення вмінь виконувати усно чи письмово арифметичні дії над числами, перекладати практичні задачі на мову математики, підготовка учнів до вивчення алгебри та геометрії.

Курс базується на індуктивній основі із залученням елементів дедуктивних міркувань. Теоретичний матеріал викладається на наочно-інтуїтивному рівні, математичні методи і закони формулюються у вигляді правил.

Програмою передбачено поглиблене вивчення натуральних чисел і нуля, що включає читання і запис натуральних чисел, їх порівняння, виконання арифметичних дій. Учні набувають навичок обчислень з натуральними числами, вчаться використовувати букви для запису виразів і властивостей, складати за умовою текстової задачі нескладні лінійні рівняння, продовжують ознайомлюватися з новими геометричними фігурами.

Відповідно до цього програма з математики для учнів 5-6 класів включає три розділи: арифметика, елементи алгебри, елементи геометрії. Розділ арифметики можна назвати основним, а останні два – ропедевтичним.

Провідними ідеями вивчення арифметики й елементів алгебри у 5-6 класах є розширення поняття числа, формування поняття про вираз і перетворення виразів, систематичне вивчення рівнянь і нерівностей та застосування їх для розв’язування задач. Поняття числа, розвиваючись, проходить кілька етапів, що забезпечує уявлення про різні множини чисел і зв’язки між ними.

У початкових классах розв’язують лише такі рівняння, в яких невідоме знаходиться в одній частині рівняння. Для його розв’язування використовують зв’язки між компонентами і результатами дій. У середніх класах після введення від’ємних чисел і розгляду дій рівняння розв’язують на основі властивостей рівносильних рівнянь.

Провідною ідеєю у вивченні геометрії є розвиток уявлень учнів про геометричні форми (їх зв’язки і властивості) і геометричні величини, формування умінь і навичок у користуванні основними креслярськими приладами.

У курсі математики початкових класів елементи геометрії не складають окремих розділів , вони пов’язуються з арифметичним матеріалом і з вивченням величин. Нині чинні програми і підручники зумовлюють такий підхід під час викладання математики в початкових класах, за якого основна увага приділяється вивченню арифметичного матеріалу, а елементам геометрії відводиться мало часу. Ставлення до геометричного матеріалу як до другорядного має негативні наслідки на уроках геометрії в старших класах. Старшокласникам важко дається геометрія, вони «не бачать» малюнка. Це є наслідком недостатньої пропедевтичної роботи над розвитком просторової уяви в початкових класах. Оскільки процес формування просторової уяви може активно протікати лише в тісному зв’язку з розвитком логічного мислення і мови учнів, то підручники мусять містити систему відповідних цій меті геометричних завдань. Для цього слід включати геометричний матеріал в курс математики початкових класів не скромними

вкрапленнями, а як повноцінну частину, здатну забезпечити розвиток просторової уяви учнів, максимально підготувати дітей до вивчення елементів геометрії в 5-6 класах та систематичного курсу геометрії.

Проблема реалізації принципу наступності під час вивчення геометричного матеріалу в початковій школі багатогранна. Вона потребує ,

перш за все,  серйозних змін у змісті програм і підручників. У процесі наступності між початковою та середньою ланками освіти у викладанні математики виділяють такі проблеми:

 

Цільові проблеми;

 

Проблеми змістового характеру;

 

Проблеми процесуального характеру;

 

Проблеми психологічного характеру.

Для вирішення цих проблем педагогам початкової школи та вчителям математики, які працюватимуть у 5-х класах рекомендуємо наступне.

Цільові проблеми

Для вирішення цільових проблем необхідно:

1)  вироблення сумісних (спільних) перспективних та поточних  цілей педагогів початкової та середньої освітніх ланок щодо вирішення проблеми наступності;

2)  чітке формулювання цілей уроків, які відображають наступність у змісті математичної освіти 4-х – 5-х класів;

3)  вироблення єдиних вимог до учнів;

4)  цілепокладання доцільно здійснювати на спільному методичному

об'єднанні вчителів початкових класів та математики.

Для правильного визначення цілей доцільно:

- спрогнозувати кінцевий

результат з подолання проблеми наступності, після чого визначити перспективні

цілі (на 3 – 5 років);

 - визначити межу завдань, які можна вирішити

протягом навчального року щодо здійснення наміченого прогнозу;

- поставити цілі на

навчальний рік;

- здійснювати  цілепокладання на наступний рік з урахуванням

резервів, визначених у ході діяльності за минулий рік.

Проблеми змістового характеру:

Для вирішення змістових проблем доцільно:

1)   взаємовивчення навчальних програм 4-го та 5-го класів вчителями 4-х – 5-х класів;

2)   узгодження змісту навчальних програм 4-го та 5-го класів;

3)   визначення можливостей системи уроків з теми щодо застосування учнями набутих знань на практиці;

4)   формування змісту самостійної роботи на уроці з орієнтуванням на індивідуальні можливості учнів;

5)   включення у зміст контрольних робіт логічних задач, завдань творчого характеру;

6)  ознайомлення вчителів математики з видами задач, які є базовими для початкової школи;

7)    з метою формування точного поняття та уникнення необхідності переучування дитини у середній ланці узгодження вимог щодо опанування геометричного матеріалу (формування понять «кут», «відрізок», «геометрична фігура» тощо) на науковій основі;

8)   при плануванні роботи з навчання дітей математики надання  переваги таким моментам:

-  формування техніки читання текстів математичного змісту (швидкість, уважність, осмислення, розуміння, встановлення зв'язків);

-  формування навичок роботи з підручником, (визначення меж поданих тем, вміння користуватися умовними позначеннями, змістом, тощо),

складання опорного конспекту;

-  формування швидкості письма на уроках математики;

- розвиток  математичного мовлення;

- виконання перевірки розв'язання задачі через складання обернених задач;

- пошук різних способів розв'язання задачі;

9) визначення можливостей здійснення випереджаючого навчання у рамках певної теми;

10) доповнення матеріалу уроків у 4 класі математичними формулами та позначеннями, які використовуються у курсі математики середньої ланки освіти;

11) визначення можливостей уроків математики щодо формування ключових

компетентностей, зокрема самонавчання, самоконтролю, самооцінки;

12) систематичне планування на уроках початкової школи діяльності  щодо вироблення в учнів необхідних навичок роботи з інструментами для креслення; використання можливостей інших навчальних предметів початкової ланки для формування цих навичок.

Проблеми процесуального характеру

       Для вирішення проблем у самому процесі навчання математики доцільно:

1) організація взаємовідвідування уроків вчителями 4-х – 5-х класів з метою узгодження форм, методів, прийомів навчання, збереження наступності у використанні нових технологій навчання; перед взаємовідвідуванням уроків необхідно чітко поставити ціль відвідування, розробити схему аналізу уроку щодо ключових моментів, спостереження яких відповідатиме поставленим цілям відвідування;

2) вироблення вчителями взаємних  рекомендацій щодо узгодження форм, методів, прийомів навчання;

3) широке застосовування групових та індивідуальних форм організації навчально-виховного процесу на уроках математики, організація роботи у парах на різних етапах уроку та  взаємоперевірки учнями виконаних завдань;

4) обов'язкове використання на уроках у 5 класі базових технологій початкової школи, зокрема ігрових, інтерактивних, діяльнісного методу навчання;

5) навчання вчителів прийомам розвитку логічного мислення учнів, пам'яті, уваги, творчої уяви; з цією метою доцільно на сумісні методичні об'єднання запрошувати шкільного практичного психолога;

6) використання різних засобів навчання, ознайомлення зі змістом різних підручників для 4-го та 5-го класів вчителями математики та початкової школи;

7)  обов'язкове проведення на уроках фізкультхвилинок, у які включаються  вправи для хребта, пальців, очей, динамічних та психологічних пауз, які за змістом (за потребою) підкоряються завданням уроку;

8) здійснення перевірки домашнього завдання на кожному уроці, при цьому домашнє завдання повинно відповідати навчальним можливостям та інтересам учня (в іншому випадку може відбуватися зниження інтересу учня до виконання домашнього завдання та вивчення предмета взагалі).

Комунальний заклад «Запорізький обласний

 інститут післядипломної педагогічної освіти»

Запорізької обласної ради

кафедра дидактики та методик навчання

природничо-математичних дисциплін

Курсова робота

Використання інноваційних форм і методів роботи на уроках математики, залучення батьків до співпраці як запорука особистісного розвитку учня

Виконала:

Шмайда Вікторія Валеріївна,

учитель математики

КЗ «Дніпрорудненська гімназія «Софія»

загальноосвітня I-III ступенів школа №1

Категорія: вища

Науковий керівник:

к.п.н., доцент кафедри

Склярова Ірина Олександрівна

Запоріжжя-2015

Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичний аналіз проблеми організації спільної діяльності освітнього закладу і сім'ї з виховання дітей.
1.1. Методи спільної роботи освітнього закладу та його сім'ї.
1.2. Форми спільної роботи освітнього закладу та його сім'ї.
Глава 2. Експериментальні дослідження.
2.1. Використання інноваційних форм і методів роботи на уроках математики, залучення батьків до співпраці як запорука особистісного розвитку учня.

 2.2 Аналіз та узагальнення педагогічного досвіду.
Література
Додаток 1

 Додаток 2

Додаток 3 

Введення.
Єдності поглядів у визначенні процесу виховання немає. Його специфіка виявляється тільки при зіставленні з процесами розвитку і формування особистості. Формування, розвиток - мета, виховання - засіб її досягнення. Виховання - процес цілеспрямованого формування особистості. Це спеціально організоване, кероване і контрольоване взаємодія вихователів і вихованців, кінцевою своєю метою має формування особистості, потрібною і корисною собі та суспільству. У сучасному розумінні виховання - це ефективна взаємодія (співробітництво) вихователів та вихованців, спрямоване на досягнення заданої мети.
Виховний процес має ряд особливостей. Перш за все це процес цілеспрямований. Найбільшу ефективність забезпечує така його організація, при якій мета виховання перетворюється в ціль, близьку і зрозумілу вихованцю. Саме єдністю цілей, співпрацею при їх досягненні характеризується сучасний виховний процес. Разом з тим процес виховання - багатофакторний, в ньому виявляються численні об'єктивні і суб'єктивні фактори, що обумовлюють своїм сукупною дією неймовірну складність процесу. Складність виховного процесу полягає в тому, що його результати не так виразно відчутні і не так швидко виявляють себе, як, наприклад, у процесі навчання. Процес виховання динамічний, рухливий, мінливий і, крім того, відрізняється тривалістю. По суті, він триває все життя. Одна з особливостей виховного процесу - його безперервність. Шкільне виховання - це безперервне, систематичне взаємодія вихователів, вихованців та їх батьків. Якщо процес виховання переривається, йде від випадку до випадку, то вихователю постійно доводиться заново прокладати «слід» у свідомості учня, замість того щоб, поглиблюючи його, виробити стійкі звички. Процес виховання - комплексний, що означає єдність цілей, завдань, змісту, форм і методів виховного процесу, підпорядковане ідеї цілісності формування особистості. Виховному процесу притаманні значна варіативність (неоднозначність) і невизначеність результатів.
У сучасній школі процес виховання передбачає:
- цілісне формування особистості з урахуванням мети всебічного, гармонійного розвитку;
- формування моральних якостей особистості на основі загальнолюдських цінностей, соціально орієнтованої мотивації, гармонійності інтелектуальної, емоційної і вольової сфер розвитку особистості;
- залучення школярів до суспільних цінностей у сфері науки, культури, мистецтва;
- виховання життєвої позиції, що відповідає демократичним перетворенням суспільства, прав і обов'язків особистості;
- розвиток нахилів, здібностей та інтересів особистості з урахуванням її можливостей і бажань, а також соціальних вимог;
- організацію пізнавальної діяльності школярів, розвиваючої індивідуальне та суспільну свідомість;
- організацію особистісної та соціально цінною, різноманітної діяльності, стимулюючої формування обумовлених метою виховання якостей особистості;
- розвиток найважливішої соціальної функції особистості - спілкування в умовах, що змінюються трудової діяльності та підвищення соціальної напруженості.
Предметом дослідження курсової роботи є зміст, організаційні форми і методи спільної роботи освітнього закладу і сім'ї з виховання дітей.
Об'єкт дослідження - це вивчення спільної роботи освітнього закладу і сім'ї з виховання дітей.
Мета дослідження: виявити, обгрунтувати умови спільної роботи освітнього закладу та його сім'ї за виховання дітей.
Завдання дослідження:
1) вивчення літератури з проблеми;
2) вивчення теоретичних особливостей спільної роботи освітнього закладу і сім'ї з виховання дітей;
3) підбір нетрадиційних методик, позакласних заходів з досліджуваної проблеми.

Глава 1. Теоретичний аналіз проблеми організації спільної діяльності освітнього закладу і сім'ї з виховання дітей.

  1.1. Методи спільної роботи освітньої установи та сім'ї.

      Методи виховання дітей у сім'ї - це шляхи (способи), за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей. Методи виховання мають свою специфіку:
- вплив на дитину індивідуальне, засноване на конкретних вчинках і пристосований до особистості;
- вибір методів залежить від педагогічної культури батьків: розуміння мети виховання, батьківської ролі, уявлень про цінності, стилю взаємин у сім'ї і т.д.  Тому методи сімейного виховання несуть на собі яскравий відбиток особистості батьків і невіддільні від них. Скільки батьків - стільки різновидів методів. Наприклад, переконання в одних батьків - м'яке навіювання, в інших - загроза, крик. Коли в сім'ї стосунки з дітьми близькі, теплі, дружні, головний метод - заохочення. При холодних, відчужених відносинах, природно, превалюють строгість і покарання. Методи дуже залежать від встановлених батьками пріоритетів: одні хочуть виховати послух, і тому їхні методи націлені на те, щоб дитина безвідмовно виконував вимоги дорослих. Інші вважають більш важливим вчити самостійного мислення, прояву ініціативи і, природно, знаходять для цього відповідні методи.
Всіма батьками використовуються загальні методи сімейного виховання: переконання (пояснення, навіювання, рада); особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби, тілесні покарання). У деяких сім'ях за порадою педагогів створюються і використовуються виховні ситуації.
Різноманітні засоби вирішення виховних завдань в сім'ї. Серед цих засобів: слово, фольклор, батьківський авторитет, природа, традиції, радіо, преса, музеї та виставки, ігри та іграшки, спорт, фізкультура, свята, символи, атрибути, реліквії і т.д.
      Вибір і застосування методів батьківського виховання спираються на ряд загальних умов.
1. Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають, чим цікавляться, які доручення виконують, які відносини з однокласниками та педагогами, дорослими, маленькими, що понад усе цінують в людях і т.д. Прості, здавалося б, відомості, але 41% батьків не знають, які книги читають їхні діти; 48% - які фільми дивляться; 67% - яка музика їм подобається, більше половини батьків нічого не можуть сказати про захоплення своїх дітей. Тільки 10% учнів відповіли, що в їхніх сім'ях знають, де вони бувають. З ким зустрічаються, хто їх друзі.
2. Особистий досвід батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї, прагнення виховувати особистим прикладом також позначаються на виборі методів. Ця група батьків зазвичай вибирають наочні методи, порівняно частіше використовуються приучення.
3. Якщо батьки віддають перевагу спільної діяльності, то зазвичай превалюють практичні методи. Інтенсивне спілкування під час спільної праці, переглядів телепередач, походів, прогулянок дає добрі результати: діти більш відверті, це допомагає батькам краще зрозуміти їх. Немає спільної діяльності, немає і приводу, і можливості для спілкування.
4. Педагогічна культура батьків робить вирішальний вплив на вибір методів, засобів, форм виховання. Помічено здавна, що в родині педагогів, освічених людей діти краще виховані. Отже, вчити педагогіку, оволодівати секретами виховного впливу зовсім не розкіш, а практична необхідність. «Педагогічні знання батьків особливо важливі в той період, коли батько і мати є єдиними вихователями своїх дітей ... У віці від 2 до 6 років розумовий розвиток, духовне життя дітей у вирішальній мірі залежить від ... елементарної педагогічної культури матері і батька, яка виражається у мудрому розумінні складних душевних рухів людини, яка розвивається », - писав В.А. Сухомлинський.

       1.2. Форми спільної роботи освітньої установи та  сім'ї.

        Школа здійснює провідну роль в організації сімейного та суспільного виховання в мікрорайоні. Для успішної координації виховного впливу вона повинна перебудувати свою роботу, відмовитися від колишніх, багато в чому формалізованих форм роботи з батьками та громадськістю, стати на гуманістичні позиції педагогічної освіти.
Координація діяльності школи, сім'ї і громадськості по вихованню дітей здійснюється у таких організаційних формах:
1. Координація планів виховної роботи педагогічного колективу школи, батьківського комітету, рад громадськості за місцем проживання, клубів, бібліотек, стадіонів, міліції та органів охорони здоров'я з чітким розподілом функцій кожного з цих учасників виховного процесу.
2. Організація силами школи систематичного навчання батьків та представників громадськості найбільш ефективним прийомам роботи з дітьми.
3. Ретельне вивчення та спільне обговорення ходу і результатів виховної роботи, виявлення причин виявляються недоліків та здійснення спільних заходів для їх усунення.
      Основну роботу з батьками школа проводить через батьківські об'єднання, що носять різні назви - батьківські комітети, ради, конгреси, асоціації, товариства сприяння, асамблеї, президії, комісії, клуби. Кожне з таких об'єднань має свій статут (положення, регламент, план), яким визначаються головні напрями діяльності, права та обов'язки учасників виховного процесу. У багатьох випадках складається єдиний план спільної діяльності сім'ї, школи і громадськості.
       Батьки отримали доступ до розгляду тих питань, куди традиційно їх не допускали, - вибору предметів для навчання, визначення обсягів їх вивчення, складання навчальних планів, зміни термінів і тривалості навчальних чвертей і канікул, вибору профілю школи. Розробці системи заходів щодо забезпечення дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань і т.д. Словом, при добре організованої спільної діяльності школа і сім'я стають дійсними партнерами у вихованні дітей, де кожен має цілком певні завдання і виконує свою частину роботи.
     Однією з головних завдань батьківських об'єднань залишається організація та здійснення педагогічного всеобучу. Лекторії, батьківські університети, круглі столи, конференції, батьківські школи та багато інших, постійно поточні та разові форми педагогічної освіти допомагають тим батькам, які хочуть краще зрозуміти свою дитину, правильно організувати процес спілкування з ним, допомогти у вирішенні складних питань, подолати конфліктні стану . З цією метою багато батьківські комітети виділяють кошти на закупівлю педагогічної літератури для батьків, підтримують видання і розповсюдження популярних педагогічних газет і журналів. Педагогічний лекторій має на меті привернення уваги батьків до сучасних проблем виховання. Ця форма передбачає озброєння батьків систематичними знаннями основ теорії виховання. Педагогічний всеобуч краще починати в 1 - 2 класах, так як тут закладається ставлення до школи, педагогічної освіти. У багатьох школах працюють університети педагогічних знань для батьків, які у порівнянні з лектором і педагогічним всеобучем передбачають більш складні форми роботи батьків з оволодіння теорією виховання.
Робота зі створення загальних етичних, естетичних, моральних, вольових, інтелектуальних цінностей починається зі створення батьківської школи. Її актив, як найбільш здатний до співпраці, займається переконанням всіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом має стати стимулювання прагнення поповнювати свої знання, навчитися практичним основам правильного виховання дітей у сім'ї.
     Більшість батьків хотіли б бачити своїх дітей обдарованими і культурними, вихованими та процвітаючими. На цьому природному прагненні і будуються відносини між школою і сім'єю. Остання стає відкритою системою для координації виховують умов. Скоординувати зусилля школи і сім'ї означає усунути протиріччя і створити однорідну виховну та розвиваюче середовище. Спільна діяльність сім'ї та школи спрямована на розвиток у дітей моральних якостей, фізичного здоров'я, інтелектуальних якостей, естетичного сприйняття навколишнього світу.
      Сучасне родинне виховання грунтується на принципах гуманістичної педагогіки:
- креативності - вільного розвитку здібностей дітей;
- гуманізму - визнання особистості як абсолютної цінності;
- демократизму, заснованого на встановленні рівноправних духовних відносин між дорослими і дітьми;
- громадянськості, заснованої на усвідомленні місця свого «Я» в суспільно-державній системі;
- ретроспективності, що дозволяє здійснювати виховання на традиціях народної педагогіки;
- пріоритетності загальнолюдських моральних норм і цінностей.
        Розвиток і виховання дитини в сім'ї потребує безліч діяльнісних ситуацій, в яких відбувається формування особистості заданої орієнтації.
Головне навантаження щодо забезпечення реального зв'язку з сім'єю лягає на плечі класного керівника. Свою діяльність він організовує через класний батьківський комітет, батьківські збори, а також через вчителів, які працюють в даному класі. Важливою частиною практичної діяльності класного керівника з підтримання контактів з сім'єю є регулярне особисте відвідування учнів вдома, вивчення умов їх життя на місці, узгодження і координація з батьками спільних заходів щодо посилення виховного впливу, запобігання небажаних результатів. Традиційною функцією класного керівника залишається освітянська: багато сімей потребують педагогічних радах, професійної підтримки.
       У батьківських лекторіях корисно провести лекції-бесіди про завдання, форми і методи сімейного виховання; психофізіологічні особливості учнів даного віку; підходах до виховання дітей різного віку; проблеми зміцнення здоров'я дітей, організації здорового способу життя; громадянськості і патріотизмі. Окремо слід розглянути найбільш гострі питання сімейного виховання - подолання відчуженості між батьками і дітьми, конфліктних і кризових станів, виникнення труднощів і бар'єрів у сімейному вихованні, відповідальності перед суспільством та країною.
 На батьківських зборах важливо не просто інформувати батьків про підсумки успішності та відвідування, факти порушення дисципліни, відставання в навчанні, а разом з ними з'ясувати причини, зацікавлено обговорити шляхи подолання негативних явищ, намітити конкретні заходи. Неприпустимо перетворити батьківські збори в нотації і розноси, не можна піддавати учня і його сім'ю публічного шельмування, категорично заборонено педагогу брати на себе роль судді, виносити безапеляційні рішення та вироки.

Традиційною формою роботи класного керівника з сім'єю залишається запрошення батьків до школи для бесіди. Приводом для цього в школах з гуманістичною орієнтацією стають досягнення учнів, про які повідомляється батькам для узгодження програми подальшого розвитку обдарування школярів. У авторитарних школах причина завжди одна - невдоволення поведінкою або навчанням, а привід - конкретний факт. Як показали дослідження, саме такі виклики батьків, де вони отримують заряд негативних емоцій, більше всього відчужують батьків від школи.
Класний керівник відвідує сім'ї своїх вихованців, вивчаючи на місці не тільки побутові умови, але й характер організації сімейного виховання. Виключно важливо дотримуватися при відвідуванні учня вдома наступні правила:
- не йдіть непрошеним, постарайтеся будь-якими шляхами отримати запрошення від батьків;
- проявляйте високий такт в розмові з батьками, завжди починайте з похвали і компліментів;
- виключіть скарги на учня, говоріть про проблеми, підказуйте шляхи їх вирішення;
- розмовляйте в присутності учня, тільки у виняткових випадках вимагайте конфіденційної зустрічі;
- не пред'являйте претензій до батьків;
- всіляко підкреслюйте свою зацікавленість долею вихованця;
- висувайте спільні проекти, домовтесь про конкретні спільні справи.
       На жаль, саме непрофесійна робота з батьками найчастіше підриває авторитет педагога і школи. Батьки будуть прагнути до співпраці і подальшим контактам, тільки побачивши зацікавленість класного керівника долею їхніх дітей.

Глава 2. Експериментальні дослідження.

            2.1. Використання інноваційних форм і методів роботи на уроках           математики, залучення батьків до співпраці як запорука особистісного розвитку учня.

У наш час особливо актуальною є об'єктивна потреба активно розвивати інтелектуально-творчий потенціал кожної особи, нації, суспільства загалом. У реалізації цього завдання провідна роль належить освіті, навчанню. Проте практика свідчить, що процес навчання творчості ще не став нормою в освітніх закладах. Це означає, що людинознавчому аспекту навчання не завжди відведено належне місце.

Розв'язання зазначеної проблеми потребує пошуку, розробки та впровадження адекватних дидактичних технологій, методів та форм організації навчального процесу, які містять достатній потенціал для створення ситуацій творчого розвитку учнів .

Математика в школі, окрім загальних цілей навчання, має ще й свої специфічні цілі, що визначаються особливостями математичної науки. Одна з них - це формування і розвиток математичного мислення.

Інтелектуальний розвиток дітей можна прискорити за трьома напрямками: понятійний лад мислення, мовний інтелект і внутрішній план дій. Міцне засвоєння знань неможливе без цілеспрямованого розвитку мислення, яке є одним з пріоритетних завдань сучасного шкільного навчання.

Математика як навчальний предмет має свою специфіку: у математиці більш, ніж у будь-якому іншому предметі, вимагається системність знань, міцність навичок. Недопрацьоване, поверхове засвоєння учнями одного розділу створюють значні перешкоди для засвоєння наступних розділів, учні втрачають віру у свої сили, у них зникає інтерес до навчання.

Виникнення інтересу до математики у значної кількості учнів залежить переважно від методики її викладання та від того, наскільки вміло буде організована навчальна робота учнів.

Мета учителя дбати про те, щоб на уроках кожен учень працював активно та із захопленням, оскільки на цій основі виникає та розвивається допитливість і глибокий пізнавальний інтерес. Це особливо важливо, коли в учнів тільки формуються і визначаються постійні інтереси та схильності до того або іншого предмета. Тому, серед пріоритетних завдань є:

-                     систематичне підвищення наукового рівня викладання з використанням освітніх технологій, що сприятиме розвитку компетенції та творчої активності вчителів, а значить підвищенню якості освіти учнів;

-                     використання новітніх педагогічних технологій як передумову підвищення активності навчального процесу;

-                     пошук і впровадження нових та дієвих форм роботи з обдарованими, талановитими, здібними учнями.

Основою процесу навчання є рівнева диференціація. Це дає змогу реалізувати базову математичну освіту з різним рівнем обґрунтованості та повноти на основному (обов'язковому для всіх учнів) та підвищеному (для тих, хто має здібності та інтерес до математики) рівнях, які визначають мінімальний і максимальний обсяги навчального матеріалу програми.

        Важлива роль відводиться дидактичним іграм на уроках математики − сучасному та визнаному засобу навчання і виховання, що виконує освітню, розвивальну і виховну функції, які діють в органічній єдності.

Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної організації взаємодії вчителя та учня, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності, непідробного інтересу. Гра - це творчість, гра - це праця. Під час гри у дітей формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Включення в урок дидактичних ігор та ігрових елементів робить процес навчання захоплюючим та цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те або інше розумове завдання, підтримують і підсилюють інтерес дітей до математики. Гра повинна розглядатися як могутній незамінний важіль розумового розвитку дитини.

На уроках математики застосовуються сучасні форми і методи навчання, які активізують розумову діяльність учнів, сприяють підвищенню в них інтересу до навчання, працюють над розвитком математичного мислення, а також широко використовують можливості нетрадиційних уроків у формі колективної гри. На уроках витримується триєдина мета навчання, бо гра дозволяє легко і швидко повторити й закріпити пройдений матеріал, розвиває логічне мислення, виховує учнів у дусі колективізму.

«Як розвивати розум учня, поглиблювати його інтелект − одна з найгостріших, недостатньо опрацьованих проблем шкільного виховання взагалі. Дати знання − це лише один бік розумового виховання, і його не можна розглядати без іншого − формування, розвитку розумових сил». Цю думку висловив В. О. Сухомлинський більше ніж 40 років тому, але проблему не розв'язано й досі.

Інструментом пізнавальної діяльності є логіка, уміння правильно й ефективно мислити. Логічні вміння і навички є базовими, універсальними для пізнання будь-якої сфери дійсності, для вивчення будь-якої дисципліни. Без здатності узагальнювати, визначати та порівнювати поняття, виявляти причиново-наслідкові зв'язки, ставити запитання, формулювати висновки, обґрунтовувати існуючі переконання немає справжніх і глибоких знань .

Одним із видів дидактичної гри на уроках математики є розв’язання кросвордів, на виконання яких потрібно не так уже і й багато часу, але під час їх розв’язання систематизуються, узагальнюються знання учнів з тієї чи іншої теми (кросворди до вивчених тем складають самі учні).

Уміння вчителя збуджувати, зміцнювати та розвивати пізнавальні інтереси учнів у процесі навчання полягає в умінні зробити зміст свого предмета багатим, глибоким, привабливим, а способи пізнавальної діяльності учнів різноманітними, творчими, продуктивними.

Зацікавити дітей самим процесом навчання, показати успішність кожного зусилля в здобутті знань, формувати інтелектуальні уміння допомагає використання комп’ютера та мультимедійного проектора на уроках математики. Уроки математики, організовані із використанням інтерактивних технологій, сприяють розвитку мислення учнів, формуванню уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, уміння поважати думку іншого й вміти аргументувати свою думку. Підготовлено та проведено з комп’ютерною підтримкою:

·                    урок-казка з теми «Додавання і віднімання звичайних дробів» у 5-му класі;

·                   урок-гра (узагальнення) з теми «Прямокутник. Трикутник і його види»;

·                   урок узагальнення матеріалу за темою «Розв’язування квадратних рівнянь»;

·                   урок узагальнення матеріалу за темою «Розв’язування нерівностей» у 9-му класі;

·                   Математичний аукціон;

·                   Урок-гра «Розумники» для учнів 11 класу;

·                   Урок узагальнення з теми «Сума кутів трикутника» для учнів 7 класу;

·                   Урок-екскурсія на тему «Властивості зовнішнього кута трикутника» для учнів 7-го класу.

Проведення таких уроків позитивно впливає на розвиток міжпредметних зв’язків, допомагає краще зрозуміти матеріал іншого предмета, підвищує інтерес учнів до математичних дисциплін, створює творчий настрій, атмосферу доброзичливості, що сприяє прояву творчих здібностей учнів, підвищує інтерес до предмета, спонукає учнів логічно мислити, відстоювати свої погляди та вміння викладати свої думки, генерувати оригінальні ідеї, працювати в команді, демонструвати кмітливість у нестандартних ситуаціях.

Для досягнення поставленої мети у НВК  створена і постійно вдосконалюється система роботи з обдарованою молоддю, яка є сукупністю змісту,  методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб’єкта творчої діяльності.Так, наприклад, діти відвідують заняття  курсів «Цікава математика», математичний гурток для підготовки до олімпіади та захисту науково-дослідницьких робіт. Ведеться робота по залученню учнів до інтелектуальних конкурсів : Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», «Олімпус», участь учнів в заочних інтернет – олімпіадах, науково-дослідницька робота в рамках МАН.
          Розвитку творчих здібностей учнів сприяють проведення у школі предметних тижнів, в ході яких проводяться : виставки творчих робіт учнів, турніри знавців, інтелектуальтно-розважальні ігри, науково-практичні конференції , комп’ютерні презентації творчих робіт.            
         Учні гімназії є учасниками, переможцями шкільних, районних,  обласних олімпіад з математики.

          Одним із важливих напрямків роботи з обдарованими дітьми у НВК є-    розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів і батьків обдарованих і здібних дітей .

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).
       Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, міркувати. А досягти цього можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.
Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей.  Батьки і вчителі стають партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків,  у вихованні та розвитку дитини.

       Можна залучати батьків до проведення різних заходів, свят, походів, екскурсій, зустрічей. Доцільною і корисною є також організація вечорів запитань і відповідей, днів відкритих дверей, консультацій для батьків, читацьких конференцій, практичних занять.Так ,наприклад,

·         «Без відсотків, як без рук»- 9клас.  Урок-практична участь батьків знайомить із рівнем розвитку сучасного освітнього процесу, спонукає батьків,вчителя та дітей до співпраці.

·        «Як математика допомагає людям зберегти природу»- 6клас.             Урок-спостереження за діяльністю педагога та учнів. Дозволяє батькам відслідкувати, як будується система навчання на сучасному етапі. Батькам пропонується роль активних учасників уроку.

·        «Мама, папа, я - математична сім'я»- 5клас. Урок-змагання дітей та батьків, створює ситуації успіху в навчальній діяльності дітей, стимулює їх пізнавальні інтереси.

Щоб рости і бути щасливою, дитині потрібна любов, впевненість у своїх силах, у своїй значущості для нас, дорослих. А ми – батьки, учителі – повинні зрозуміти наших дітей, допомагати їм, підтримувати. Ми повинні пам’ятати: кращі людські риси формуються тоді, коли дитина стає співучасником виховного процесу, союзником дорослих. А це залежить від плідної праці вчителів і батьків.

      2.2 Аналіз та узагальнення педагогічного досвіду.

«Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!». Ці слова одного із самих чудових педагогічних діячів сучасності - Василя Олександровича Сухомлинського ( 1918 р . Р.). Досвід власної багаторічної вчительської практики, узагальнення величезної педагогічної спадщини минулого переконали його в тому, що «сила і можливості виховання неісчерпіми». Приклади з досвіду роботи видатного педагога сучасності В.А. Сухомлинського.
Ставлення до дитини.
В.А. Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. У Павлишевской школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього педагогічного колективу. Покарання Сухомлинський на відміну від його попередників розумів набагато глибше. «У середовищі освітян, - зазначав Сухомлинський, - можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А між тим, саме головне заохочення і покарання найсильніше покарання в педагогічній праці - це оцінка ».
По-перше, В.А. Сухомлинський вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, який любить дітей. Вчитель повинен бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта - ось те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику.
По-друге, говорячи про оцінку як інструменті покарання, Сухомлинський вважав допустимим її застосування лише для школярів старших класів; в початкових класах покарання незадовільною оцінкою особливо боляче ранить, ображає і принижує гідність дитини. Оцінка в Сухомлинського завжди оптимістична, це винагорода за працю, а не покарання за лінощі. Він поважав "дитяче покарання». Місяць, півроку, рік у дитини «може щось не вийде, але прийде час - навчитися». Свідомість дитини - могутня, але повільна річка, і в кожного вона має свою швидкість.
Сухомлинський наполегливо рекомендував батькам не вимагати від дітей обов'язково тільки відмінних оцінок, щоб відмінники «не відчували себе щасливчиками, а успішних на трійки не гнітило почуття неповноцінності».
Сухомлинський рекомендує педагогам викликати до школи батьків не з приводу поганої успішності або дисципліни їхньої дитини, коли він робить щось хороше. Нехай незначний на перший погляд, але добрий вчинок. У присутності дитини потрібно похвалити, підтримати і неодмінно написати в щоденнику. Система виховання, в основі якої лежить оцінка тільки позитивних результатів, приводить надзвичайно рідко до психічних зривів, до появи «важких» підлітків.
Вплив на не усталену, легко вразливу психіку дитини силою морального засудження колективу найчастіше призводить до того, що дитина «ламається», стає лицеміром і пристосуванцем, або, що не менш страшно, загострюється в сліпій ненависті проти всіх. На цій підставі було б невірним робити висновок про те, що Сухомлинський взагалі заперечував виховну роль колективу. «Колектив може стати виховує середовищем лише в тому випадку, - вважав Сухомлинський, - коли він створюється в спільній творчій діяльності, в праці, що доставляє кожному радість, збагачуватися духовно і інтелектуально, розвиваючому інтереси і здібності».
«Виховання без покарання - це не вузьке шкільна справа, - казав Сухомлинський. - Це одна з найважливіших проблем ... перебудови суспільства, його найтонших і найскладніших сфер - людської свідомості, поведінки, взаємин ».
Василь Олександрович писав: «Мене здивував погляд мого опонента на покарання як на необхідну, неминучу річ у системі виховної роботи ... Я не з пальця висмоктав істину, що наших дітей можна виховувати лише добром, тільки ласкою, без покарань ... І якщо в масовому масштабі , у всіх школах зробити це неможливо, то не тому, що виховання без покарань неможливо, а тому, що багато вчителів не вміють виховувати без покарань. Якщо ви хочете, щоб у нашій країні не було злочинців ... - виховуйте дітей без покарань ».
До прекрасного через прекрасне.
Сухомлинський поділяв думку про те, що успіх виховання багато в чому визначається розвитком емоційно-чуттєвої сфери.
Залучаючи дітей до прекрасного, він завжди використовував ряд психологічних моментів і педагогічних заповідей. Перш за все, виховання прекрасним грунтувалося на позитивних емоціях. Там, де починається хоч найменший примус дитячої душі, про естетичне виховання не може бути й мови. Світ прекрасного для дитини починається в сім'ї. «Тонкість відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникаюче в духовний світ іншої людини - все це осягається передусім у сім'ї». Для дитини найбільш дорогим, близьким, прекрасним істотою є мати. Мати - це не тільки тепло, затишок, увага. Це - світ сонця, любові, добра, ласки, весь світ в руках матері. І від того, який він, цей світ, залежить, яким виросте людина.

Література
1. Родчанін Є.Г., Зязюн І.А. Про ідеали В.А. Сухомлинського, М., 1991.
2. Підкасистий П.І. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів пед. вузів і пед. коледжів. - М.: Пед-е суспільство Росії, 1998.-640с.
3. Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник для студ. Пед. вузів: У 2 кн. - М.: Гуманит. Вид. Центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 2: Процес виховання. - 256с.
4. Смирнов С.А. Педагогіка: пед-ие теорії, системи, технології: Учеб. для студ. вищих і середніх пед. навч. закладів - 5-е вид., стер. -М.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 512с.
5. Сухомлинський В.А. Про виховання., М.: 1979.
6. Харламов І.Ф. Педагогіка: Учеб. посібник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гардаріки, 1999. - 519с.

Додатки (розробки уроків та заходів з математики із залученням батьків).